07.02.2022-13.02.2022
Тема: Адресація
в Інтернеті. Пошук інформації та обмін інформацією в мережі Інтернет
Теоретична частина
Адресація
в Інтернеті
Запитання: Що таке ІР-адреса клієнта в мережі?
Відповідь. IP адреса
(Інтернет-протокол) – це адреса вашого комп’ютера у глобальній мережі
Інтернет.
IP адреса –
це спеціальна числова відмітка зареєстрована у глобальній мережі Інтернет,
що відповідає реальному розташуванню вашого комп’ютера. Краща аналогія, це ваша
домашня адреса: країна, місто, вулиця, будинок,
квартира. 46.78.151.23 – ось приблизно так, буде виглядати адреса
вашого комп’ютера в мережі.
Запитання: Які бувають IP адреси?
Відповідь. IP
адреса є у кожного комп’ютера, який знаходиться в мережі. Вона може бути
постійною (статичний IP) або перемінною (динамічний IP), це залежить від
постачальника інтернет послуг (провайдера).
Статичний IP –
це коли ваш провайдер виділяє вам особисту IP адресу, за допомогою якої ви
можете, звернутися саме до свого комп’ютера з будь-якої точки світу.
Динамічний IP –
це адреса, яку провайдер надає вам на певний час, сьогодні вона у вас, а
завтра у якогось іншого клієнта даного постачальника інтернет послуг.
Запитання: Які дізнатися IP адреси вашого комп’ютера в мережі?
Відповідь. Для того
щоб дізнатися свою IP адресу, існує величезна кількість інтернет сервісів.
Достатньо в будь-якій пошуковій системі ввести запит: «моя IP адреса», і ви
отримаєте величезний список інтернет-ресурсів які покажуть вам ваш IP та
інформацію про нього.
Точно так само
можна дізнатися певну інформацію про будь-якого користувача інтернету знаючи
його IP. Правда, варто розуміти, що пошук швидше за все, приведе вас до даних
про провайдера (країна, місто) яким користується
людина. Особисто ви його не знайдете, оскільки провайдер не розголошує
інформацію про своїх клієнтів.
Запитання: Як приховати або змінити свою
IP адресу?
Відповідь. Трапляються випадки, коли виникає необхідність залишитися
«анонімним» в мережі. Можливо, якийсь контент сайту або він
цілком недоступний для показу у вашій країні, але вам дуже потрібно його
побачити. Для цього можна так сказати поміняти прописку свого комп’ютера. Що це
нам дасть?
Наприклад:
Ви зайшли на сайт з онлайн
фільмами, вибрали кіно, яке хочете подивитися, але, на жаль, замість
програвання відео у вас на екрані напис типу: «показ даного контенту заборонено
у вашій країні на вимогу правовласника». Це означає, що представник
правовласника в даній країні, звернувся до адміністрації сайту з забороною на
показ даного фільму користувачам з цієї країни. Але, це не означає, що так само
вчинили і в інших країнах. Змінивши свою IP адресу, для сайту до якого ви
звертаєтеся, ви будете вже громадянином іншої країни, де показ не заборонений.
В результаті ви спокійно зможете дивитися фільм собі на втіху. Точно така ж
історія і з повністю заблокованими на певній території сайтами.
Найпростіший спосіб змінити свій IP, це
встановити на ваш браузер плагін типу Browsec, чи використати функцію VPN у
браузері Opera. Для більшої анонімності можна використовувати «Tor Browser».
Запитання: Яка структура IP-адресу?
Відповідь.
ІР-адреси
складаються з чотирьох чисел(байтів), кожне з яких не перевищує 255. У запису
адреси відділяються одне від одного крапками. Ім’я комп’ютера міститься в
правій частині адреси
|
Ліва частина(верхні байти) |
Права частина(нижні байти) |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Номер загальної мережі, до якої належить
комп’ютер |
Номер мережі або вузла |
Номер мережі або вузла |
Номер(ім’я) комп’ютера |
|
192. |
112. |
36. |
5 |
|
Приклади: 128.174.8.97 |
|||
Види ІР-адрес
IPv4
IPv4
(англ. Internet Protocol version 4) - це четверта версія IP протоколу, перша
версія широкого вжитку. IPv4, описаний в RFC 791 (вересень 1981 року), замінив
RFC 760 (січень 1980 року). IPv4 використовує 32-бітові адреси, що обмежують
адресний простір 4 294 967 296 можливими унікальними адресами. Зручною формою
запису адреси IP (IPv4) є запис у вигляді чотирьох десяткових чисел значенням
від 0 до 255, розділених крапками, наприклад, 192.168.0.1.
IPv6
IPv6
(англ. Internet Protocol version 6) - це нова версія протоколу IP, покликана
вирішити проблеми, з якими зіткнулася попередня версія (IPv4) при її
використанні в Інтернеті, за рахунок використання довжини адреси 128 біт
замість 32. Адреси розділяються двокрапками (fe80:0:0:0:200:f8ff:fe21:67cf).
Велика кількість нульових груп може бути пропущена за допомогою подвійної
двокрапки (fe80::200:f8ff:fe21:67cf). Такий пропуск має бути єдиним в адресі.
Як дізнатися ІР-адресу?
В ОС Windows свою адресу IP можна
дізнатись, набравши ipconfig у командному рядку.
В ОС Unix свою адресу IP можна
дізнатись, набравши ifconfig в командному рядку.
адресу IP, яка відповідає доменному
імені, можна дізнатись за допомогою команди: nslookup example.net
Для отримання адреси IP клієнт може
використовувати один з наступних протоколів:
DHCP - це найпоширеніший протокол
налаштування мережних параметрів.
BOOTP - це простий протокол налаштування
мережної адреси, зазвичай використовується для бездискових станцій.
Zeroconf - це протокол налаштування
мережної адреси, визначення імені, пошук служб.
RARP - це застарілий протокол, який
використовує зворотну логіку (з апаратної адреси - в логічну) популярну і
донині у широкомовних мережах протоколу ARP. Не підтримує розповсюдження
інформації про довжину маски (не підтримує VLSM).
Головний протокол мережі TCP/IP
Архітектура протоколів TCP/IP призначена для об'єднаної
мережі, що складається зі з'єднаних між собою за допомогою шлюзів окремих
різнорідних комп'ютерних підмереж.
Протоколи цієї сім'ї розроблялись для мережі ARPANET
Міністерства оборони США, а пізніше отримали широке використання у мережах
UNIX-машин та всесвітній мережі Internet. Стек протоколів TCP/IP розроблено та
протестовано ще до прийняття стандартів ISO, а тому ієрархію управління в
IP-мережах визначають п'ятьма рівнями:
·
Hardware level ;
·
Network interface ;
·
Internet level ;
·
Transport level ;
·
Application level .
·
1 - нижній рівень Hardware level описує середовище
передавання.
2 - рівень Network interface ('мережний інтерфейс') містить
апаратнозалежне програмне забезпечення, яке забезпечує поширення інформації на
певному відрізку середовища передавання.
3 - рівень Internet (міжмережний) level представлений
протоколами IP, ARP, RARP та ICMP.
4 - протокол IP не забезпечує гарантовану доставку пакетів,
збереження порядку та цілісності їх потоку. Ці завдання вирішують протоколи TCP
(Transmission Control Protocol) та UDP (User Datagram Protocol), які
відносяться до Transport (транспортного) level.
5 - рівню Application (прикладному) level відповідають
прикладні задачі, серед яких найбільш відомими є гіпертекстові засоби
віддаленого доступу WWW, обмін файлами FTP (File Transfer Protocol), протокол
служби логічних імен DNS (Domain Name Service), електронна пошта SMTP (Simple
Mail Transfer Protocol) та емуляція терміналу віддаленого UNIX-сервера TelNet.
Пошук
інформації із першоджерел
Запитання: Що
таке інсайд?
Відповідь. Інсайд (Інсайдерська інформація, Inside) – це важлива
інформація, доступна лише певним людям. Витік такої інформації може суттєво
нашкодити власнику інформації та певній компанії. Інсайдерська
інформація – це не обов’язково дані про якусь фірму, це може бути
таємна інформація щодо економічної, політичної чи іншої ситуації у країні та
світі.
Простими словами, інсайд – це закрита
інформація, доступна лише вузькому колу осіб, яка має значення, доки вона є
таємницею. Розголошення інсайдерської інформації може призвести до зміни
фінансової ситуації та стану справ на ринку. Якщо, наприклад, йдеться про велику корпорацію, то розголошення
інсайдерської інформації призведе до змін на ринку цінних паперів.
Іншими словами:
Інсайд
(інсайдерська інформація) – це будь-які фактурні непублічні дані. Точне
визначення звучало б, як конкретна, раніше не розголошена інформація, яку знає
вузьке коло людей, і її розголошення вплине на фінансові інструменти, іноземну
валюту чи товари. Розголошення таємної інформації може завдати шкоди компанії
або надати перевагу конкурентам.
Людина, яка володіє закритою, таємною, внутрішньою інформацією,
називається інсайдером.
Інсайдер
– це особа, яка володіє секретними даними, важливими для фінансового стану та
репутації компанії.
Запитання: Хто може бути інсайдером?
Відповідь. Є категорія людей, які називаються інсайдерами, вони можуть
неправомірно використовувати доступну їм інформацію. До таких людей відносять:
·
керівників компаній, емітентів;
·
клірингові компанії, страхові компанії;
·
люди, що працюють на ринку цінних паперів, які мають доступ до
інсайду інших;
·
керівництво фірми, директора, члени ради директорів, управителі,
головні бухгалтери;
·
агенції – рейтингові, інформаційні;
·
аудитори, люди, які проводять оцінку;
·
фізичні особи, які мають доступ до інсайду.
Інсайдери раніше за всіх знають секрети фірм та компаній. Ця
інформація дуже цінна і тому може спокушати інсайдерів використовувати її в
особистих цілях.
Прикладів інсайдерської інформації є дуже багато. Наприклад,
інформація про зміну керівництва або новину про фінансові успіхи або втрати
компанії та інші.
Інсайд можна використовувати в особистих цілях, що є
неправомірним. Інсайдерам не можна розголошувати закриті від всіх людей дані.
Але є й зворотний бік цього процесу – розголошення недостовірної інформації. Вплинути
на реноме чи фінансовий
стан компанії, можуть і помилкові / фейкові дані, видані
за реальність.
Запитання: Як
боротися з інсайдами?
Відповідь. Інсайд існує, і він має серйозний вплив на компанії та фірми. На
їхній фінансовий стан, репутацію тощо. Тому важливо, щоб цими даними ніхто не
маніпулював. Бажання “злити” інформацію для особистої вигоди може виникати у
несумлінних інсайдерів. За розголошення таких даних передбачено певне
покарання, що прописано на законодавчому рівні. Проте виникають складнощі, бо
саме поняття інсайду є досить ефемерним.
Інсайдерський трейдинг - це
будь-яка купівля чи продаж цінних паперів, заснований на інсайді, фактурній
непублічній інформації. Звичайно ж, такий процес є неправомірним і за нього
передбачена відповідальність. Проблема у тому, що визначення інсайду дано у
найширшому значенні цього терміну. З одного боку – це добре, бо є можливість за
допомогою маніпулювання смисловими нюансами не дати вийти інсайдерському
трейдингу з-під юридичного контролю. З іншого боку – широке значення поняття
ускладнює процес доказу провини. Саме тому результати боротьби з інсайдом
досить низькі.
У всьому світі інсайд карається досить суворо. Наприклад, в
Америці за розголошення подібної таємної інформації можна отримати до 25 років
в’язниці. Є багато прецедентів, де штрафи
розпочинаються від ста тисяч доларів. У Великій Британії – максимальний термін
ув’язнення – до 7 років. Тобто в різних країнах міра покарання різняться, але в
кожному випадку можна не просто заплатити штраф, а й позбутися волі.
Запитання: Які
треба знати правила інсайду?
Відповідь. Інсайдери повинні дотримуватися свого кодексу честі, оскільки
доступ до секретної, закритої інформації спокушає своїми можливостями. Тому
важливо:
·
слідкувати та не давати шансів торгівлі конфіденційною
інформацією;
·
не брати участі у торгах;
·
не розголошувати непублічну інформацію людям, які не повинні її
знати;
·
переконатися, що інсайдери знають і розуміють свою
відповідальність, вміють чинити правильно в різних ситуаціях.
Запитання: Інсайд
та біржові чутки: у чому різниця?
Відповідь. Біржові новини завжди були дуже цінними, і їхня вартість
вимірюється в мільйонах. Одна необережна заява, яка з’явилася у пресі, може
позбавити інвестора всіх грошей.
Відповідно, критерії, за якими засоби масової інформації відносять до добрих чи
поганих, є досить прозорими. Інвестори знають, що зробити собі статки можна
навіть сидячи «на телефоні». Але не варто плутати інсайдерську інформацію та
біржові чутки.
Перше поняття (інсайд) означає джерело прибутку, грошей для дуже
обмеженого кола осіб. У той час як друге поняття (біржові чутки) є спробою
маніпулювати інвесторами, які жадібно вбирають будь-яку інформацію про придбані
акції.
Запитання: Що
відбувається при «зливу» інфорамції на
біржах?
Відповідь. Світ не стоїть на місці, і щодо інсайду також. Раніше все було
просто: клієнт брокерської контори, який працює в якійсь серйозній компанії,
дзвонив трейдеру і казав, що робити. Купувати або продавати акції компанії, з
якою буде укладено мільйонну угоду. Трейдер виконував свою роботу, але не
забував дзвонити своєму знайомому колезі чи сусідові. У результаті буквально за
пару годин котирування падали або піднімалися, що було несподіванкою для решти
інвесторів.
Тобто коли інформація переставала бути секретною, ставала
доступною для всіх людей, вона вже нікого не цікавила: гра зроблена. Так
з’являлися великі статки.
Сьогодні ситуація краща з двох причин: від «зливу» інформації
певним людям сильно страждає репутація компанії, тому розв’язання цього питання
передають службам безпеки. Також розголошення інсайду карається на державному
рівні, це закріплено у законах. Зараз, біржі, на яких котируються папери
емітентів, стежать, щоби корпоративна інформація була доступна нарівні.
Обмін
інформацією в мережі
Запитання: Що
таке воркшоп?
Відповідь. Воркшоп – це семінар,
тривала інтерактивна зустріч або освітня сесія, яка передбачає об’єднання людей
з певною метою, призначена для досягнення спеціалізованого результату та є
гнучким і ефективним форматом навчання, розвитку, управління змінами, створення
команди та розв’язання проблем, а також практично будь-яких організаційних
завдань.
Простими словами
Воркшоп – це захід, який дає учасникам практичний досвід роботи з предметом та
є способом обміну ідеями, об’єднання людей або наближення до досягнення
освітніх чи бізнес-цілей.
Воркшопи
зазвичай якимось чином структуровані з використанням суміші презентацій та
практичною спільною роботою. Теми воркшопів часто належать до певної галузі чи
ніші. Слухачі беруть участь у воркшопах, щоб набути нових навичок або
спеціальних знань, які вони можуть застосувати у своєму повсякденному житті або
професії.
Синоніми
слова «воркшоп»: семінар, майстер-клас, майстерня.
Запитання: Які
особливості воркшопів?
Відповідь. Воркшопи
поєднують у собі:
·
навчання,
·
розвиток,
·
командоутворення,
·
спілкування,
·
мотивацію,
·
планування.
Участь та залучення
персоналу компанії або учнів збільшує почуття причетності та розширення
можливостей, а також сприяє розвитку організацій та окремих осіб.
Запитання: Коли
воркшопи ефективні у бізнесі?
Відповідь. Воркшопи
ефективні в управлінні змінами та досягненні покращень, особливо у створенні:
·
ініціатив,
·
планів,
·
процесів,
·
дій
·
для досягнення
конкретних ділових та організаційних цілей.
Воркшопи також відмінно
підходять для:
·
подолання бар’єрів,
·
покращення
комунікації всередині та за межами відділів,
·
інтеграції
співробітників після придбання чи злиття.
Воркшопи особливо ефективні
у розвиток управління відносинами з клієнтами. Найкращим і найбільш
конструктивним форматом мотиваційного тімбілдингу є саме воркшоп або, ще краще,
серія воркшопів, присвячених ключовим пріоритетам людей та сфер особистої
відповідальності / особистих інтересів, які сильно перетинатимуться з цілями
бізнесу та відомства.
Воркшопи можна поєднувати
з регулярними щомісячними зборами команди. Приголомшливий прогрес у мотивації
та продуктивності можна досягти всього за 90 хвилин воркшопу на місяць.
Воркшопи також дуже
ефективні для навчання. Вони сприяють залученню до матеріалу більше, ніж
звичайні навчальні курси, оскільки вони обов’язково припускають активну участь.
Запитання: У
чому цінність воркшопів?
Відповідь. Заходи
воркшопів цінні, тому що вони дозволяють учасникам набувати нових навичок та
працювати над досягненням своїх цілей. Це може включати сертифікаційні курси
або унікальні мережеві можливості. Воркшопи також надають можливість розділити
більші заходи (віртуальні або живі) на дрібніші з більш практичними та
інтерактивними заняттями.
Запитання: Воркшоп
та тренінг: які відмінності?
Відповідь. Одна
з основних відмінностей воркшопу від тренінгу в тому, що воркшоп – це збори людей одного рівня знань для спільного
обговорення теми, тоді як у тренінгу беруть участь ведучі й ті, кому
представляють матеріал.
Тренінг часто включає
елементи, подібні до тих, які притаманні воркшопу (наприклад, вправи), але
основна мета тренінгу – довести всіх присутніх до деякого базового рівня знань.
Воркшопи починаються з припущення, що всі присутні вже знаходяться на
однаковому рівні знань і не потребують додаткового навчання з певної теми, перш
ніж зможуть зробити свій ефективний внесок у її обговорення.
Практична частина
Завдання 1
Відкрити текстовий редактор MS Word
Технічні вимоги до текстового документа:
Виконати налаштування параметрів сторінки:
Формат сторінки (шукати у вкладці «Розмітка сторінки», інструмент «Розмір» )– формат А3, орієнтація альбомна(інструмент «Орієнтація»); Поля(інструмент «Поля» в якому вибрати «Настроювані поля»): ліве поле - 3 см, праве поле – 2 см, верхнє поле – 1,5 см, нижнє поле – 2 см.
Виконати налаштування параметрів об’єктів на сторінці:
Заголовки ( шукати вкладка Основне, у цій вкладці: група інструментів ШРИФТ та СТИЛІ): застосувати стиль «ЗАГОЛОВК1» , вирівнювання по центру, шрифт - Times New Roman, рівень контуру – напівжирний курсив Ж, розмір шрифту - 22 пт, колір – синій.
Основний текст (шукати у вкладці Основне, у цій вкладці: група інструментів ШРИФТ та АБЗАЦ): – вирівнювання тексту по ширині, шрифт -Calibri, розмір - 16 пт, колір – чорний.
Абзаци(вкладка Основне, у цій вкладці: група інструментів АБЗАЦ): : спеціальний відступ зліва першого рядка – 1 см, міжрядковий інтервал – 1,5 см, інтервал між абзацами: перед абзацами 10 пт і після абзаців 10 пт.
Списки(вкладка Основне, у цій вкладці: група інструментів АБЗАЦ ): у тексті розташувати у дві колонки з розділювачем на сторінці з нумерацією: вигляду: 1)____; 2)____; Виділити мишкою тільки список та використати інструмент дві колонки, його треба шукати у вкладці «Розмітка сторінки» інструмент Стовпці)і т.д.
Зображення на усіх сторінках відформатовані з розташуванням у тексті, з стильними рамками та помірною яскравістю та відповідною контрастністю.
Нижній колонтитул(у вкладці ВСТАВЛЕННЯ, інструмент нижній колонтитул): містить запис про автора роботи, а саме: ©П.І.Б. учня-2022, ®клас-2022, дата виконання роботи.
Колір сторінки(у вкладці «Розмітка сторінки» інструмент «колір сторінки»: світло-блакитний.
Водяний знак ( у вкладці «Розмітка сторінки» інструмент «водяний знак»)у вигляді тексту: «Ліцей 7».
Рамка на сторінці( у вкладці «Розмітка сторінки», інструмент «Межі сторінки»: фіолетова.
Вставити номери сторінок(у вкладці «Вставлення» інструмент «верхній колонтитул») у верхньому колонтитулі праворуч.
Вставити зображення символів з довільним текстовим ефектом: "E-mail@gmail.com" розміром 78x60 пт в верхньому колонтитулі сторінок ліворуч.
Вставити титульну сторінку( у вкладці «Вставлення», інструмент «Титульна сторінка»), скориставшись шаблоном "Перспектива", на якій прописана назва "Практична робота в текстовому процесорі MS Word"
Вставити текстове поле(у вкладці «Вставлення», інструмент «Текстове поле»)» на титульну сторінку, в цьому полі записати текст: "П.І.Б. учня, клас, дата виконання роботи" і розмістити це текстове поле внизу титульної сторінки по центру, розмір шрифту 18, напівжирний, без меж, проте заливка: жовтого кольору.
Вставити автоматичний зміст(у вкладці «Посилання», інструмент «Зміст») текстового документа на останній сторінці.
Застосувати спосіб захисту інформації ( у вкладці «Вставлення» інструмент «Фігури», шаблон прямокутника) на сторінках від копіювання: покрити відформатовану сторінку автофігурою прямокутник , розтягнути його на всю сторінку і застосувати 100% прозорість цього прямокутника. Зберегти.
Текст для опрацювання( саме цей текст
з таблицею можна скопіювати в у свій тестовий документ)
Адресація в Інтернеті
ІР-адреса – це унікальна числова адреса, за допомогою якої
визначають місце розташування кожного комп’ютера в адресному просторі
комп’ютерів Всесвітньої мережі Інтернет
ІР-адреси складаються з чотирьох чисел(байтів), кожне з яких не
перевищує 255. У запису адреси відділяються одне від одного крапками. Ім’я
комп’ютера міститься в правій частині адреси
|
Ліва частина(верхні байти) |
Права частина(нижні байти) |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Номер загальної мережі, до якої належить
комп’ютер |
Номер мережі або вузла |
Номер мережі або вузла |
Номер(ім’я) комп’ютера |
|
192. |
112. |
36. |
5 |
|
Приклади: 128.174.8.97 |
|||
Види ІР-адрес
IPv4
IPv4 (англ. Internet Protocol version 4) - це четверта версія IP
протоколу, перша версія широкого вжитку. IPv4, описаний в RFC 791 (вересень
1981 року), замінив RFC 760 (січень 1980 року). IPv4 використовує 32-бітові
адреси, що обмежують адресний простір 4 294 967 296 можливими унікальними
адресами. Зручною формою запису адреси IP (IPv4) є запис у вигляді чотирьох
десяткових чисел значенням від 0 до 255, розділених крапками, наприклад,
192.168.0.1.
IPv6
IPv6 (англ. Internet Protocol version 6) — нова версія протоколу
IP, покликана вирішити проблеми, з якими зіткнулася попередня версія (IPv4) при
її використанні в Інтернеті, за рахунок використання довжини адреси 128 біт
замість 32. Адреси розділяються двокрапками (н-д
fe80:0:0:0:200:f8ff:fe21:67cf). Велика кількість нульових груп може бути
пропущена за допомогою подвійної двокрапки (fe80::200:f8ff:fe21:67cf). Такий
пропуск має бути єдиним в адресі.
Як дізнатися ІР-адресу?
В ОС Windows свою адресу IP можна
дізнатись, набравши ipconfig у командному рядку.
В ОС Unix свою адресу IP можна
дізнатись, набравши ifconfig в командному рядку.
адресу IP, яка відповідає доменному
імені, можна дізнатись за допомогою команди: nslookup example.net
Для отримання адреси IP клієнт може
використовувати один з наступних протоколів:
DHCP - це найпоширеніший протокол
налаштування мережних параметрів.
BOOTP - це простий протокол налаштування
мережної адреси, зазвичай використовується для бездискових станцій.
Zeroconf - це протокол налаштування
мережної адреси, визначення імені, пошук служб.
RARP - це застарілий протокол, який
використовує зворотну логіку (з апаратної адреси - в логічну) популярну і
донині у широкомовних мережах протоколу ARP. Не підтримує розповсюдження
інформації про довжину маски (не підтримує VLSM).
Головний протокол мережі TCP/IP
Архітектура протоколів TCP/IP призначена для об'єднаної
мережі, що складається зі з'єднаних між собою за допомогою шлюзів окремих
різнорідних комп'ютерних підмереж.
Протоколи цієї сім'ї розроблялись для мережі ARPANET
Міністерства оборони США, а пізніше отримали широке використання у мережах
UNIX-машин та всесвітній мережі Internet. Стек протоколів TCP/IP розроблено та
протестовано ще до прийняття стандартів ISO, а тому ієрархію управління в
IP-мережах визначають п'ятьма рівнями:
·
Hardware level ;
·
Network interface ;
·
Internet level ;
·
Transport level ;
·
Application level .
·
1 - нижній рівень Hardware level описує середовище
передавання.
2 - рівень Network interface ('мережний інтерфейс') містить
апаратнозалежне програмне забезпечення, яке забезпечує поширення інформації на
певному відрізку середовища передавання.
3 - рівень Internet (міжмережний) level представлений
протоколами IP, ARP, RARP та ICMP.
4 - протокол IP не забезпечує гарантовану доставку пакетів,
збереження порядку та цілісності їх потоку. Ці завдання вирішують протоколи TCP
(Transmission Control Protocol) та UDP (User Datagram Protocol), які
відносяться до Transport (транспортного) level.
5 - рівню Application (прикладному) level відповідають
прикладні задачі, серед яких найбільш відомими є гіпертекстові засоби
віддаленого доступу WWW, обмін файлами FTP (File Transfer Protocol), протокол
служби логічних імен DNS (Domain Name Service), електронна пошта SMTP (Simple
Mail Transfer Protocol) та емуляція терміналу віддаленого UNIX-сервера TelNet.
Формат воркшопів
Існує безліч
варіацій формату воркшопу. Ось один з них:
·
Перед
сесією семінару визначте, узгодивши шляхом консультації з командою завдання,
яке необхідно вирішити.
·
Також
важливо визначити цілі семінару з урахуванням «зрілості», досвіду та розвитку
команди.
·
Погодьте
рівень свободи та відповідальності учасників воркшопу.
·
Встановіть
відповідну дату та місце для зустрічі та обговоріть порядок денний з усними
поясненнями / запевненнями, якщо необхідно.
·
На
початку воркшопу уявіть ціль і хід процесу, дайте відповідь на запитання. (5
хвилин)
·
Обговоріть
ідеї та можливості з усією групою (найкраще на фліпчарті); Ви можете
використовувати мозковий штурм. (10-20 хвилин)
·
Розділіть
групу на пари або трійки та попросіть їх розробити загалом дії / ініціативи /
плани для досягнення узгодженої мети / завдання. (20-30 хвилин)
·
Попросіть
групи представити свої ідеї, проаналізуйте та похваліть позитивні аспекти в
кожній з них та м’яко узгодьте області, які можна було б покращити /
доопрацювати. (максимум 5 хвилин на групу)
·
Дайте
завдання групам або окремим особам доопрацювати загальні плани до чітких цілей
під час воркшопу або після нього, щоб передати їх менеджеру.
·
Спостерігайте,
тренуйте, заохочуйте, підтримуйте ідеї для майбутніх предметів воркшопу та
покращення процесу.
Типи воркшопів
При розробці
воркшопу часто корисно використовувати різні види діяльності, які будуть
відповідати потребам його учасників, враховуючи різні стилі навчання для
забезпечення повноцінного досвіду навчання. Ось типи воркшопів, засновані на
моделі експериментального навчання та стилів навчання Девіда Колба (1984):
·
Рефлексивний воркшоп. Рефлексивний
воркшоп використовується для уловлювання мотивації, уяви та енергії аудиторії.
У цьому типі воркшопів домінують вправи, які спонукають учасників семінару
оглядатися на свою особисту або професійну поведінку таким чином, щоб
підготувати їх до нового навчання та змін. Рефлексія часто використовується на
початку семінару або під час переходу від однієї теми до іншої. Щоб
організувати рефлексивне заняття, важливо визначити минулий досвід, над яким ви
хочете поміркувати, і зробити це цікаво, щоб його можна було пов’язати з темою
воркшопу. Проста та адаптована вправа для роздумів – попросити учасників
розбитись на пари й коротко відповісти на питання про їхній минулий досвід,
пов’язаний з цією темою.
·
Воркшоп засвоєння та
концептуалізації. Цей
тип воркшопу використовується для надання учасникам семінару нової інформації.
У ньому часто надають зовнішню інформацію у формі теорій, даних та фактів або
можуть інформувати групу про себе чи інших осіб. Цей захід також спонукає
учасників семінару застосовувати аналізовані концепції у своєму житті. Щоб
розробити асимілюючу та концептуальну діяльність на воркшопі, необхідно
визначитися зі змістом, який найважливіше викладати, та подати його у
динамічній та зрозумілій формі. Демонстрації, анкети та короткі лекції часто
використовуються для заохочення асиміляції на семінарах.
·
Воркшоп експериментування та
практики. Експериментування
та практика спонукають учасників використовувати отримані знання на практиці.
Такий тип воркшопів дає учасникам можливість попрактикуватися та виявити нові
форми поведінки та навички. Воркшоп може надати учасникам безпечне середовище,
в якому вони можуть випробувати нові речі, перш ніж застосовувати їх на
практиці в реальному світі. Щоб розробити експериментальні завдання, важливо визначити
конкретні навички, які ви хочете, щоб учасники придбали, та надати способи, які
дозволяють практикувати ці навички. Рольові ігри зазвичай використовуються як
експерименти на воркшопах експериментування та практики.
·
Воркшоп планування дій із застосування. Планування дій із
застосування дає стимул для впровадження та використання нового навчання поза
контекстом воркшопу. Заходи щодо планування підготують учасників до навчання та
збільшать ймовірність їх передачі. Ці дії часто використовуються наприкінці
семінару або коли фокус семінару збирається зміститися з однієї теми на іншу.
При розробці заходів щодо планування важливо визначити способи спонукати
учасників зазирнути у майбутнє та визначити конкретні способи застосування
нових знань на практиці. Один зі способів зробити це – попросити кожного
учасника заповнити план дій після завершення воркшопу.
Стандартизовані та нестандартні воркшопи
Всі воркшопи можна розділити на дві великі категорії:
·
Стандартизовані
·
Нестандартні.
Стандартизовані воркшопи зазвичай
надають знання, які є фундаментальними для більшості співробітників або учнів.
Зміст стандартизований. Стандартні матеріали семінару надаються організаторами
та повинні використовуватися, як зазначено у навчальному плані. Матеріали не
можуть бути змінені або додані без попереднього узгодження. Роздаткові
матеріали також стандартизовані та розповсюджуються серед слухачів семінару.
Не стандартизований контент може бути змінений відповідно
до потреб конкретної групи слухачів. Матеріали для нестандартних воркшопів чи
майстер-класів розробляє тренер.
Кількість учасників воркшопів
У воркшопах зазвичай бере
участь головний тренер чи фасилітатор, який працює з групою людей, щоб
розробити послідовність презентацій, спланувати спільні дії та гарантувати, що
семінар приведе до бажаного результату.
На воркшопах особлива увага
приділяється практичній взаємодії. Очікується, що всі учасники воркшопів будуть
робити внесок в обговорення питань, тому воркшопи – це заняття у невеликих
групах. Вони не повинні мати таку кількість учасників, щоб хтось був витіснений
або не зміг взяти участь в обговоренні. Встановлений ліміт для цього становить
30 осіб, але для більшості семінарів, ймовірно, буде корисним обмеження у 20
або навіть 10 осіб.
Завдання 2. Набрати текст на сторінці текствого процесора MS Word відповідно до зразка.
Текст для опрацювання
Форматування
об’єктів текстового процесора MS Word
Запитання 1. Який алгоритм
створення таблиці в текстовому процесорі MS Word і які дії можна
виконувати з таблицями?
1-а відповідь. Таблиця може бути створена на сторінці за
алгоритмом:
1.
Відкрити
вкладку «Вставлення»;
2.
Відкрити
інструмент «Таблиці»;
3.
Обрати інструмент «Вставити таблицю» для
задання кількості рядків та стовпців 2х2.
Запитання
від команд
|
Запитання першої команди: |
Запитання другої команди: |
|
1. Редагування
- це? (Виправлення помилок у
документі. 2. Перш ніж форматувати шрифт потрібно його? (Виділити.Ви 3. Як задати режим перенесення слів? (Рецензування/Мова/
Розташування переносів.) 4. Як створити новий документ? (Файл/Створити.
Обрати шаблон та 5. Як вставити заладку у документ? (Вставлення\Закладки) 6. Як можна форматувати параметри абзаца?
(Основне/діалог.вікно Абзац) 7. Які дії з графічними об'єктами? (Вставити,
копіювати, переміщати, змінювати розміри, змінити параметри об’єкта в пункті
«Формат об’єкта») 8. Як пронумерувати сторінки? (Вставка/Номер сторінок.) 9. Як створити і вставити таблицю в документ? (Вставлення/Таблиці) 10. Щоб переглянути документ, потрібно пункт меню?
(Файл/Попередній перегляд.) 11.Як створити
стиль та заливку абзацу? (Основне/Змінити стилі) 12.Як налаштувати титульну сторінку в документі?
(Вставлення/Титульна сторінка) 13.Як
налаштувати текст у три стовпці? (Розмітка сторінки/Стовпці/Три
стовпці) 14.Як налаштувати
авто-зміст у документі? 15.Як налаштувати
об’ємну фігуру? 16.Як налаштувати
текстовий ефект? |
1.
Форматування –
це? (Надання документу бажаного вигляду. Зміна властивостей об’єктів) 2.
Як
перевірити правопис Word? ( Рецензування/Правопис, або F7) 3.
Як відкрити
створений документ? (Файл/Відкрити.)
4.
Як замінити
у тексті букви „А” на „О”? (Основне/Замінити) 5.
Як вставити
формулу в текстовий документ? (Вставлення/Рівняння.) 6.
Як вставити
колонтитул у документ? (Вставлення/Нижній колонтитул.) 7.
Форматування
шрифту – це? (Розмір, колір, накреслення, розташування, кернінг,
інтервал) 8.
Щоб
скопіювати текст користуються пунктом меню? (Виділити/Копіювати: CTRL+C/Встановити курсор /Вставити
CTRL+V)/ Виділити
все: CTRL+A/ 9.
Щоб
зберегти документ, потрібно пункт меню? (Файл/Зберегти.CTRL+S) 10. За допомогою якого пункту меню можна налаштовувати
розмір(формат) сторінки?(Розмітка сторінки/Розмір сторінки.) 11.
Як вставити нову сторінку в документ? (Вставлення/чиста
сторінка) 12. Як налаштувати
колір сторінки? (Розмір сторінки/Колір сторінки./Стиль
заливки) 13. Як налаштувати
виноску у тексті? (Посилання/Виноски) 14. Як налаштувати
гіперпосилання в тексті? 15. Як налаштувати
межі сторінок? 16. Як налаштувати
список ілюстрацій? |
Результати виконання практичної частини
надіслати на електронну скриньку: vinnser@gmail.com
************************
Завдання на розвиток кмітливості
Означення клітинкової фігури: Фігурка називається клітинковою, якщо вона
складається з квадратиків розміром 1х1, кожен квадрати 1х1 має спільну сторону
з неменше ніж одним квадратиком 1х1.
Одноклітинковий квадратик 1х1 вважають
клітинковою фігуркою.
Зауваження. Два квадратики 1х1
не будуть клітинковими фігурками, якщо вони мають тільки одну спільну вершину.
Одноклітинкова та двоклітинкова фігурки це відповідно
квадратик 1х1 та прямокутник 1х2. Це
фігурки під номерами 1 та 2.
Триклітинкових фігурок всього є двох видів. Це фігурки під
номерами 3 та 4.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
4 |
|
|
1 |
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
6 |
|
|
|
7 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
8 |
|
|
9 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дослідити види 4-клітинкові та 5-клітинкові фігурок.
Чотириклітинкових фігурок є п’ять
видів. Це фігурки під номерами 5, 6, 7, 8, 9.
П’ятиклітинкових фігурок всього є 12
видів. Це фігурки під номерами 10, 11, 12, …, 21.
|
10 |
|
|
|
|
|
11 |
|
|
|
|
12 |
|
|
16 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
13 |
|
|
14 |
|
|
|
|
15 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
20 |
|
|
|
17 |
|
|
|
18 |
|
|
|
|
|
19 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
16 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
21 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Завдання:
1. Чи можна розрізати клітинковий квадрат 5х5 на різні 5
клітинкові фігурки?
Відповідь: так. Зробіть це самостійно і поставте їх номер
2. Яку найбільшу кількість клітинкових фігурок можна
помістити в квадрат 5х5?
Відповідь: вісім.
Зробіть це самостійно і поставте їх номер
3. Яку найбільшу кількість клітинкових фігурок можна
помістити в квадрат 4х4?
Відповідь: п’ять. Зробіть це самостійно і поставте їх
номер
4. Чи можна розрізати клітинковий квадрат 4х4 на: а) усі
різні 4-клітинкові фігурки; б) рівні 4-клітинкові фігурки?
Відповідь: а) ні, бо усі різні;б)так, для двох видів.
Зробіть це самостійно і поставте їх номер
6. Яку найбільшу кількість 5-клітинкових фігурок можна
помістити в квадрат 4х4?
Відповідь: три.
Зробіть це самостійно і поставте їх номер
7. Чи можна розрізати клітинковий квадрат 100х100 на: а)
Т-подібні 4-клітинкові фігурки?
Відповідь: так. Зробіть це самостійно і поставте їх номер
8. Складіть таблицю 6-клітинкових фігурок.. Скільки видів
таких фігурок?
9. Розмістіть найбільшу кількість 5-клітинкових кутиків у
квадраті 5х5?
Відповідь: чотири. Зробіть це самостійно і поставте їх
номер
10. Чи можна розрізати клітинковий квадрат 4х4 на: а) 5
різних клітинкових фігурок б) 6 різних клітинкових фігурок?
Відповідь: а)так; зробіть це самостійно і поставте їх
номер б) ні.
Немає коментарів:
Дописати коментар