Цифрові інновації в сфері крос-медіа

Інформація - це інтелектуальний ресурс

 держави,  як  по­вітря, вода та надра.

Крос-медіа - це різновид  оцифрованого персоніфікованого середовище комунікацій в глобальному суспільстві за допомогою програмних додатків та сервісів - це  фундаментальний феномен штучного колективного інтелекту нашого часу. Розумієте, коли зв’язок з джерелами інформаціями є завжди, тут, зараз, і яким хочеш форматом. Інформація стає одним із головним ресурсом біологічного життя та буття штучних роботів.

Складається враження, що фізичне переміщення матеріальних об’єктів заради отримання інформації,  переключається на віртуальні польоти в мережі Інтернет. Синергія усіх оцифрованих істот є ключовим поняттям феномену крос-медіа:

глобалізація-оцифровування-конвергенція-крос-медіа-синергія. 

 Вагомі зрушення в медійному секторі, що набули стрімкого поширення завдяки невпинному розвиткові мережі інтернет, спричи­нені насамперед процесом оцифрування каналів зв’язку (дигіталізації), який сут­тєво вплинув на людину, спосіб її мислення, стиль і модус повсякденного життя. Сучасні наукові розвідки фокусують увагу на питаннях антропо­логічного спрямування, тому перехід суспільства від глобальної комунакації перебуває в центрі сучасних досліджень, адже йдеться про зміну значення, ролі, функцій медіа і статусу людини.

Процес дигіталізації трансформує ко­мунікацію, вона зазнає  радикальних змін, люди­на стає безпосереднім творцем комунікації, яка в результаті цього набуває інтерактивності. Тех­нічні і соціальні інновації, що їх спричиняє дигіталізація, спонукають медіа пристосовуватися до мінливих потреб користувача. Саме цей факт засвідчує тісний зв’язок між цифровою (дигітальною) революцією та еволюцією антропоцентричного спрямування. Хоча процес оцифрування вкорінений у повсякденне життя як невід’ємний

складник, а також є предметом наукових диску­сій і розвідок, зараз цей феномен  дістав на­лежне наукове осмислення й теоретичне опрацювання, що й засвідчує актуальність запропонованої праці.

Об’єктом дослідження є процес оцифрування інформації і його зв’язок з феноменом крос-медіа, предме­том - специфіка процесу оцифрування та основні характеристики крос-медіа, котрі засвідчують зв’язок зазначеного феномену з процесом оцифрування.

Загальна проблема полягає у відсутності комп­лексного дослідження феномену «крос-медіа». Метою розвідки є теоретичне осмислення процесу оцифрування в сучасному медіасередовищі, що передбачає виконання таких завдань:

·       розглянути сутність, роль, особливості і функції процесу оцифрування в сучасному медіа-середовищі;

·       проаналізувати нові форми інтеграції інфор­мації в суспільстві;

·       окреслити роль і функції інтерактивності як різновиду інтеграції інформації;

·       виявити зв’язок між процесом оцифрування( дигіталізації) і феноменом «крос-медіа», визначити механізм взаємодії цих явищ;

·       уточнити принцип функціонування крос-медіа, природу і передумови виникнення;

·       окреслити перспективи подальших дослід­жень.

Аналіз останніх до­сліджень і публікацій стосовно проблематики запропонованої розвідки свідчить про те, що попри численні праці вчених - Л. Є. Василик, У. Гляйха, Л. М. Городенко, М. І. Женченко, Р. Кендльбахера, Б. Краке, Н. Негропонте, К. Ноак, К. Раутенберг, В. В. Різуна, Р. Хольфельда, Є. С. Цимбаленка, К. Якубетца, питання взаємодії процесу дигіталізації і крос-медіа не пе­ребувало у фокусі досліджень масовокомунікаційних процесів.

Основними методами до­слідження, застосованими в процесі вивчення цієї проблеми, є теоретичні методи, зокрема, проблему вивчення сутності і ролі процесу оцифрування було вирішено за допомогою методу еле­ментарно-теоретичного аналізу і логічного методу дослідження. Форми інтеграції інформації у суспільстві було досліджено методом логічного аналізу і методом аргументації.

Інформаційне  завдання, яке полягає у виявленні зв’язку між процесом оцифрування  і феноменом «крос-медіа», було розв’язане шляхом застосування індуктивного методу наукового пізнання, а уточнення принципу функ­ціонування крос-медіа, природи і передумов пос­тання уможливили методи аргументації і опису.

На перший погляд, процес оцифровування інформації в каналах зв’язку репрезентує досить просте явище, котре розуміють як звичайний перехід від аналогового медіасвіту до кодувально-цифрового, тобто поступовий процес заміни класичних медіа цифровими. Вагому роль у зазначеному процесі відіграють: поява загальнодоступних пристроїв, здатних відтворювати цифровий контент, постій­не збільшення кількості і різновидів їх та новий підхід до культури користування такими прист­роями. Сучасний користувач має змогу знайти й обрати медіа, які якнайкраще відповідають його потребам і вимогам. Доступність і масове поши­рення електронних пристроїв провокує цікавість суспільства до нових форм і форматів, тож, користування мережею інтернет зазнає не тільки кількісних, а й якісних змін, які репрезентують нові форми інтеграції інформації в суспільстві.

Один з найперших дослідників дигіталізації, Н. Негропонте, охарактеризував це явище як «перетворення атомів на байти», а також позначив його як відхід інформації від аналогових носіїв та зміну способів передавання інформації шляхом трансформації її до «бітів» і «байтів».

Попри елементарну перцепцію процесу дигіталізації, варто враховувати існування ширших поглядів на досліджуваний феномен. К. Якубетц вважає дигіталізацію особливим явищем, котре є чимось більшим за нову технологію; на думку дослідника, це новий тип мислення, що вможлив­лює низку явищ, про які суспільство донедавна не мало й гадки.

Варто розглянути переваги, які має феномен дигіталізації. Передусім наголосимо на високій швидкості передавання даних, гарній якості, мож­ливості заощаджувати кошти, на перспективі пуб­лікації для кожного користувача. Особливу вагу має поступовий процес поєднання суспільної і інтерперсональної комунікації практично на всіх рівнях, що максимально змінює спосіб сприйняття цифрового змісту (від лінеарного до інтерактивно­го), який передбачає активну участь користувача. «Користувачі створюють тексти, формують власні смисли, контекстні простори і засоби візуалізації інформації, обмінюються ними. Користувач не тільки пише тексти, а й знімає відео, продукує власні радіопередачі, пропонує ілюстрації». Користувачі соціалізуються з інтернетом і пере­творюються на т. з. ІТ-адресатів, або «цифрових аборигенів» (переклад автора). Можливість брати участь у створенні контенту користувачами ліквідує кордони між ними і продуцентами; інтернет стає тим середовищем, яке вможливлює метаморфози, що полягають у виконанні двох паралельних ролей - потенційного користувача і потенційного продуцента. Інтерактивність виз­начає місце користувача як центральне в кому­нікаційному процесі (на відміну від колишнього пасивного місця реципієнта готового контенту), а потенціал участі користувача в процесі створення контенту є незміренним і постійно еволюціонує. Тож старі медіа перетворюються на пасивні, а нові - на інтерактивні, і цей процес прискорюється завдяки гібридизації комунікаційних форм.

Новий підхід до сприйняття медіа змінює лю­дину,  яка перебуває в центрі медіа-ландшафту,  своєю чергою змінюючи його. Й. Едер визначає місце людини в медійному оточенні так: «Людина є віртуальна  істота, яка спілкується за допомогою знаків, користується медіа всіх типів, щоб створити картину самої себе й порозумітися з іншими за допомогою медіа». Дослідник констатує нерозривний зв’язок між медіа і лю­диною, наголошуючи, що медіа сповнені (як експліцитно, так і імпліцитно, як абстрактно, так і конкретно) образів людини, і запроваджує поняття «медіа-людина».

Дигіталізація дала громадськості комунікацій­не знаряддя, а мережа перетворилася на світову арену подій, бо вможливила доступ до інформації з будь-якого куточка світу будь-коли. Таке яви­ще має щільний зв’язок з процесом глобалізації, котрий, ми вважаємо, дав імпульс дигіталізації. Наслідком обох процесів є постання спільного для всіх регіонів реального горизонту, адже абстрактні уявлення про інші континенти і країни давно канули в Лету, сучасні користувачі мають змогу обмінюватися інформацією опосередковано че­рез медіа, які стають сполучною ланкою інтерна­ціонального діалогу. Наприклад, відеоплатформи дають змогу переглядати цікаві події в режимі реального часу. Глобалізація стала вагомим чин­ником світового комунікаційного впорядкування, за яскравий приклад формальної гомогенності правлять штучні мови розмітки типу НТМL та вбудовані в неї додатки з дизайнерського веб-сервісу, адже на ній базується всесвітня мережа і вона оперує тими самими структурами.

Природно, що інтернет став рушійною силою такого явища, котре багато дослідників нази­вають «медіа-революцією» і яке позначається на медіагалузі, наприклад, шляхом реструктуриза­ції медіапідприємств. Ще у 1981р. Н. Луман чіт­ко визначив роль всесвітньої мережі: «Світова спільнота потребує і має в особі ЗМІ інструмент моментальної інтеграції, виявлення спільної актуальності». Такі трансформації від початку 1990-х набирають шалених темпів, і визначаль­ним фактором цих трансформацій є технічний розвиток, який нерозривно пов’язаний з еконо­мічним і соціальним поступом, а комбінування їх сприяє розвиткові й упровадженню інновацій в усі без винятку сфери життя. Технічна революція оцифровування не тільки має потужний потенціал упровадження інновацій, зокрема в медіагалузі, вона передусім змінює матеріальний світ; процес дигіталізації спричиняє появу цифрового світу, який трансфор­мує духовний світ медіаспільноти, адже всередині світу цифрового постає світ уявний, що змінює поведінку користувачів.

У європейському медіапросторі явище дигіта лізації визначають на основі першого з трьох зако­нів, сформульованих понад тридцять років тому відомим американським економістом Ш. Зубофф. Так звані «закони Зубофф» у стислій формі пере­дають причини і наслідки процесу дигіталізації. Вони твердять:

1.    Усе, що можна оцифрувати і перетворити на інформацію, буде оцифровано і перетворено на інформацію.

2.    Усе, що можна роботизувати, буде роботизовано.

3.    Кожну технологію, яку можна освоїти з метою нагляду і контролю, буде освоєно з метою нагляду і контролю, що і було первісною ціллю технології.

«Три закони Зубофф» фіксують факт постання нового (оцифрованого) світу, в якому замість класичних медіа функціонують нові, цифрові, базовані на колективному штучному, тобто на інтернеті.

Помітні зміни в медіаструктурах стали новим етапом еволюції, який почався з глобалізації, обернувся на дигіталізацію, а згодом активізував конвергенцію, з властивими їй атрибутами у формі крос-медіа, трансмедіа, мультимедіа тощо. Блис­кавичний розвиток мережі інтернет спричинив революцію в медіагалузі, став рушійною силою інтенсифікації медіапропонування. Природно, що збільшення обсягу медіапродукції збільшило кон­куренцію на медіаринку, тому постала нагальна потреба нових методів і ресурсів, щоб залучити користувачів і втримати їх увагу. Трансформація медіаринку відбулася внаслідок упровадження нових технологій і концентрації медіапродукту в руках споживача, а не медіавласника. Істотно новий підхід до інтеракції з користувачем репрезентують нові медійні форми, чільне місце серед яких посідають «крос-медіа» як компактна комбінація різних медійних форм і форматів. Цей факт засвідчує сутність принципу дії крос-медіа, описану формулою «один плюс один дорівнює трьом». Йдеться про перевагу сумарного ефекту, зафіксовану ще Аристотелем у праці «Метафізика»: «Ціле є більшим за суму його час­тин». Аналогічну формулу запропоновано Анзофф («два плюс два дорівнює п’яти»), причому сенс формули полягає в осягненні синер­гетичного ефекту, який має стати результатом дії крос-медіа.

Синергія є ключовим поняттям феномену крос-медіа, адже через багаторазове використання контенту й ресурсів синергетичні зв’язки постають на всіх рівнях продукування наслідком викорис­тання крос-медіа. Саме тому крос-медіа виходять за межі простої суми доданків, бо є не тільки поєднанням медіаконтенту, а й комунікаційною стратегією, яка передбачає узгоджену взаємодію медіа і контенту з метою осягнути прагматичний ефект через комплексний комунікаційний вплив шляхом використання всіх медіаканалів.

Оптимальне використання медіа вможливлює індивідуальний прагматичний вплив на реципієн­та, у чому ми вбачаємо одну з основних переваг нелінеарних медіазмістів. Осягнення синергетичної мети, котра репрезентує дещо більше за суму окремих ефектів, означає взаємодію кількох медіаканалів з метою збільшити комунікаційний вплив. Крос-медіа націлені на багаторазовий контакт інформації і чітко визначеної цільової групи за допомогою багатоманітних медіа-жанрів, шляхом різних медіа-каналів, причому слабкі сто­рони того чи іншого медіа-каналу компенсуються стратегічним комбінуванням зрештою для забез­печення функціональної рівноваги. Використання медіа має бути таким, щоб кожен засіб у процесі взаємодії з іншими цілком виявляв свої переваги. Формування позитивної взаємодії між каналами комунікації забезпечить високий медійний вплив, якого кожний медіа-канал окре­мо осягнути не зможе.

Явище крос-медіа безпосередньо залежить від процесу дигіталізації медіа, котрий є передумовою їх конвергенції. Конвергенція є логічним продов­женням дигіталізації і передумовою існування крос-медіа. Крос-медіа (оцифроване персональне середовище комунікацій) - це феномен, який є реакцією на конвергенцію. Важить чітке розу­міння того, що процес дигіталізації є явищем, набато ширшим за простий перехід на комп’ютерні технології, а зміни, спричинені дигіталізацією, перевершують зміни, що відбулися наслідком ви­користання комп’ютерів, до того ж такі процеси є незворотними. Вплив дигіталізації на крос-медіа виявився насамперед у зменшенні ролі медіа-платформи, на якій подають контент, бо крос-медіа не передбачають прив’язання до пев­ного засобу або платформи - крос-медіа передба­чають фрагментацію контенту. Крос-медіа вихо­дять за межі подавання контенту на різних платформах, мають ширші можливості ніж поєд­нання і доповнення контенту, репрезентованого на різних платформах.

Сутність крос-медіа відбиває етимологія цього поняття, яке походить від англійського «крос-медіа», що означає перехід через медіа: медіапродукт має пересуватися, мандрувати крізь різні типи медійних платформ. Поняття крос-медіа стало складником таких новітніх понять, як крос-медійне видавництво, крос-медійна реклама, крос- медійна власність, крос-медійний менеджмент, крос-медійна журналістика тощо. У кожному з цих понять компонент «крос» зберігає значення переходу, а компонент «медіа» свідчить про те, що переходи відбуваються в медійному секторі. Дигіталізація спрощує такі переходи, стираючи кордони не тільки між окремими медіа, кому­нікаційними формами, формами продукування і поширення інформації, новими пристроями, а й кордони між індивідуальною і масовою комунікацією, які існували давніше. Це означає, що дигіталізація вможливлює існування крос-медіа, а крос-медіа поєднують і репродукують можливості чи не всіх попередніх класичних медіа, заразом розвиваючи власні, нові, оригіна­льні форми і жанри. Про нерозривний зв’язок із дигіталізацією свідчить той факт, що нові форми і жанри вже не можуть бути репрезентовані класичними медіа, бо набувають нових форм і характеристик, типових для цифрової журна­лістики.

Н. Негропонте, подаючи опис цифрової ери, зазначав, що без інновацій ми приречені на занепад черезнудьгу і монотонність. Феномен крос-медіа є яскравим взірцем інновації, котра охоплює цілий спектр явищ і фундаментальних змін у медіасередовищі, зокрема на медіа-ринку. Варто зазначити, що розвиток медіапідприємств у напрямі крос-медіа є певною мірою вимушеним, бо продиктований потребами сучасного користу­вача. Антропологічне спрямування крос-медійної діяльності ми вбачаємо і в процесі індивідуаліза­ції в інтеракції з користувачем. Індивідуалізація означає, що крос-медійний продукт хоч і спря­мований на чітко визначену цільову групу, проте концентрується навколо індивіда і має справляти таке враження, що створений виключно для ньо­го, відповідно до індивідуальних потреб і можли­востей. Чимала увага приділяється потребам і інтересам користувача, проте основною метою крос-медіа є спонукати користувача пере­ходити з однієї платформи на іншу, для чого використовують потенціал усіх медіа для опти­мального сприйняття медіапродукту.  Раутенберг зазначає такі основні цілі крос-медіа:

·       використання синергетичного ефекту медіа-каналів;

·       ефективніший вплив на користувача;

·       використання потенціалу заощадження коштів;

·       цілісна корпоративна ідентичність;

·       поєднання і зміцнення брендів;

·       розширення радіуса дії.

Саме дигіталізація вможливлює осягнення ці­лей крос-медіа, проте за умови дотримання низки вимог до них, а саме:

врахування точно визначеної цільової групи,

правильного часу для появи крос- медійного продукту й використання медійного каналу, для якого створюється продукт,

типу продукту, а також використання можливостей веб 2.0 тощо.

розвідка засвідчила наяв­ність специфічних характеристик і функцій процесу дигіталізації, зокрема йдеться про

об’єднання суспільної і інтерперсональної кому­нікації,

 соціалізацію користувача з інтернетом,

зміну місця людини в медійному оточенні.

 Інтерактивність стала провідною серед нових форм інтерграції інформації у суспільстві. Підсумовуючи, наголосимо на нерозривному зв’язку між крос-медіа і процесом дигіталізації, який схематично можна подати так:

глобалізація-оцифровування-конвергенція-крос-медіа-синергія.

Запропонована схема унаочнює логічну послі­довність розвитку медіасередовища, а також за­свідчує генетичний зв’язок між дигіталізацією, крос-медіа і конвергенцією, яка становить про­міжну ланку між ними й засвідчує неможливість існування одного феномену без іншого. Основни­ми причинами появи крос-медіа варто вважати:

·       зміну ролі користувача, який став інтерактивним учасником у дигітальному світі, де є необмежений за обсягом і незалежний від часу контент;

·       зміну парадигми, що полягає у зміні значення контенту (змісту) і переміщенні його від периферії до ядра;

·       можливість інтеграції власного контенту, що підносить ефективність комунікаційного і прагматичного впливу та є логічною відповіддю на еволюцію методів привертання уваги.

Процеси розвитку, зокрема виявлення переваг і слабких місць крос-медіа, ставлять багато пи­тань перед ученими, адже швидкість, з якою роз­вивається дигітальний світ, подекуди не залишає часу для осмислення нових явищ. Перспективи подальших розвідок передбачають поглиблений теоретичний опис феномену крос-медіа, процесів формування і розвитку крос-медіа в діахронічному аспекті в німецькомовному медіапросторі і в синхронічному аспекті в українськомовному медіапросторі.